За сучасною класифікацією третікале виділено у самостійний штучно створений селекціонерами рід Triticale. Залежно від особливостей створення рід поділяють на три генетичних види:

• двовидове октаплоїдне тритикале — Triticale aestivumforme, створене схрещуванням жита з м'якою пшеницею;
• двовидове гексаплоїдне — Triticale durumforme, створене схрещуванням жита з твердою пшеницею;
• тривидове гексаплоїдне — Estivum — durumforme, створене схрещуванням жита з м'якою та твердою пшеницею.

За морфологічною будовою органів третікале подібне до жита і пшениці. Коренева система мичкувата, з добре розвиненими вузловими коренями, проникає у грунт на глибину до 1,5 м і глибше.

Стебло— порожниста соломина, заввишки 100—140см, у кормового третікале— до 200 см, з 4-6 міжвузлями, часто опушене, як у жита, під колосом. Третікале відзначається високою кущистістю, здатне утворювати кущ з 5-12 пагонами. Листки великі, пластинки довгі (20-35 см) і широкі (до 2,5-3 см), ланцетні або лінійні, з вушками і язичками, вкриті восковим нальотом.

Суцвіття— складний колос, здебільшого веретеноподібної форми, завдовжки 7,5-18 см. Третікале — переважно самозапильна рослина.

Плід — зморшкувата зернівка, з добре розвиненим чубком, частіше червоного, червонувато-сірого забарвлення.

Зерно крупне, маса 1000 шт. становить 50-60 г.

Норма висіву: 160-200 кг/га.